Не подвиг!

Досить писати оди, озирнись навколо!
Досить мріяти світом, щоб жити у ньому.
Треба скинути плащ із ліні й неспіху,
Віжки схопити і розвернути коней.

Ранком якось не хочеться з сну прокидатись...
В ласці поніжитись, в ковдру до вух закопатись.
Сонце зійде, сонце сяде на спалені крони.
Сонце зайде, доки ніжишся в ковдрі, за обрій.

Силою встати – не подвиг, хоча й дуже складно.
Відлік пішов, і за спокоєм – пастка омани.
Силою волі – міцна концентрація духу.
День – мій підлеглий; мій розсуд, керуй його рухом!