синє пожовкле довкілля
зриває хвилею мозок
читаєш, а бачиш видіння
дитячих забутих казок
ти знову у світі натхнення
а твій світ ошукає тебе
до бога твоє прохання
твій страх упіймає тебе
ти знищуєш майже за подихом
ховаючи в димі свій світ
загублений параноєю и задумом
не турбує весни різнобарвний цвіт

Твої роки спалені вогнем, твої пожовклі губи
хворобою няньчив тіло, сколоті гнійні руки
…у серці стихають стуки
…у небі останній сніг
…останній забутій ранок
…короткий натхненний вік

Збожеволіло тіло і розум
кайдани від ранку до ночі
ЧИ Є ЦЕ ТВІЙ ПОЗОВ!
краплини туману скрізь очі
Загублені-знищенні вщент
приховані в болі обличчя
на віки вогкий брезент
на холодні покинуті віки
тримають за руку в одинці
життя було лиш як східці
на пару з Богом в каплиці
загублене щастя в ілюзії річці