* * *
На порух стомленого тіла
Ледь відгукається душа.
Вона б, напевне, відлетіла,
Але куди їй поспішать?
Вона б від нього відпочила
У невагомості таїн.
Та є якась незрима сила,
Яка затримує її.
Тому вона - між грішним ділом -
Ще залишається у нім.
І піднімається над тілом
Його безвимірності німб.

