Облуда слів.
Почути кожен хоче
Завітну фразу, щоб сховать у серце,
Як у в'язницю,
І довік заручником тримать.

Ображені пізніше скажуть:
"Він обіцяв!","Вона клялась!",
Але давно на них вже воду возять --
Отримали вони своє,
Слова солодкі вимолили, хижі.

Готові помстою священне осквернить.
Вже почуття нема,
А сенс життя новий жевріє
Бажанням крові кольору пізнати,
Бо слів уже замало, є потреба жертви...

Зрекшись бажання, я отримав вічність;
До ідолів давно забув дорогу;
В торбину взяв благословення мати й батька,
Окраєць хліба і священну книгу.

Хотіти більшого не можу,
Ніж свій шлях босоніж міряти,
І відчувати поруч поступ друга --
То найбільше щастя.