Годинникова стрілка суть свою змінила.
Це вже не той невтомний мандрівник
По замкнутому царстві циферблата.
Вона тепер колючкою зробилась,
І хтось її без жалю устромив
У неспокійне серце.
І серце кров΄ю сходить –
Червоною, гарячою –
По краплі...
А на морозі самоти
Холоне кров червона
І застигає, твердне.
Це вже тепер не кров,
Це вже тепер хвилини,
Що застигли на морозі самоти...
А кожна з них могла б горіти
Зіркою ясною,
І на секундочках-планетах
Життя себе творило б
Цілу вічність...
Але в мені  тепер нема життя,
Натомість цвинтар
Незасвічених зірок...