*     *     *

Не самозванець я - вигнанець.
Знавець містерії кіно.
Колись німий домініканець
Мене вживив у кімоно.

Він пережив своє століття
Серед трипільських мовчунів.
І, розчиняючись у світі,
Сточив у сутінки свій гнів.

Мені ж лишив таку розвагу -
До скону рватися з тенет.
Неначе я останній авгур
З інавгурації планет.

Неначе я безмовний привид
Із велемовності віків.
І в мене є один лиш привід
Крутити з'явленості шків

Й не сподіватися ніколи
На щастя сповнений кінець.
...Бо той, хто посланий по колу, -
Вже не вигнанець, а гінець.