Форум молодёжного журнала "СТЕНА". Нам 9 лет!!!

Объявление

Журнал «СТЕНА» 2014: ВЕТЕР ПЕРЕМЕН!

Информация о пользователе

Привет, Гость! Войдите или зарегистрируйтесь.



Без назви 1

Сообщений 1 страница 5 из 5

1

Це так дивно – цілувати вуста твої,
Заглядаючи в очі, які мов краплі дощу
Що причаїлись на віконному склі.
А  може, я й досі сплю?

І твій посміх лише мара,
І обіймів тягуче вино,
І те щастя, що я знайшла
Все наснилось, піде воно?

Ні. Цілую палкі вуста,
Обіймаю, теплом дишу.
Щастя мить не буває пуста.
Я у серці її збережу

Отредактировано Эшка (2011-07-27 22:01:03)

+1

2

Хотеть и сохранить.... Надеюсь, что получится!!!

0

3

А я то как надеюсь))))))))))))))

0

4

Вірш дуже нерівний. Є чудові рядки: "Заглядаючи в очі, що мов краплі дощу Що причаїлись на віконному склі".
(Тільки друге "що" тут зайве). Або: "І твій посміх лише мара, І обіймів тягуче вино". А є зовсім безпорадні: "Все наснилось, піде воно?" "Я у серці її бережу". На мій погляд, треба попрацювати. Удачі!

0

5

спасибо.

0