Кохання живе три роки
Отже скоро воно помре,
Розчиниться
Як моя вранішня кава,
Як твій натуральний флажолєт
У галасі міста.
Ми виглядаєм на сто,
Не відсотків, а років.
Ти не слухаєш мене
(може просто не чуєш)
Я не бачу тебе,
Ну,просто не бачу,
І не через старечий зір.
Мені за цей рік треба навчитись мовчати
Як думаєш, хлопче, це можливо?
Коли всередині тиск підвищений,А ти милий такий, нерозбещенний.
А ти гарний такий, що дівчатка
Дивляться в слід тобі
Коли ти ховаєшся від них в класах.
Мене переповнює почуття перемоги
І я аплодую сама собі.
А потім пишу тобі на відкритих терасах
Моїх замків із мрій
З прогнилими стінами.
Мені подобається прокидатись
Серед ночі, десь о третій годині
З лайкою шукати телефон
Щоб вимкнути сигнал і прочитати смс
І згадую всіма жахливими словами оператора
Але смс твоя і смішна така, що сил немає.
Я не відповідаю.
Бо вже не знаю що сказати тобі.
Бо ніжністю задовбала мабуть...
Розум гострий, гумор влучний,наче
Але порівняно з твоїм...
Ні, я змовчу,
Трохи менше року залишилось.
Доживу до кінця зими
Ось тоді і скажу, чи кохання живе три роки,
Чи воно жахливіше війни.
Отредактировано Янгулова Тетяна (2011-07-18 15:51:16)
