Я писатиму тобі вірші, ти мені картини
Згодна?
Ні, ніяких контрактів, ти що, це я так, просто,
Моя анархістко.
Будеш пити портвейн, я приноситиму мінералку
Згодом
І любитимемо світ разом,обіцяю,
Моя пацифістко.
Ми співатимемо разом Моррісона на балконі
І у парку Deep Purple, з до сліз кривою вимовою
Коло вогнища гратимем Ольгу Арефьєву,
Та вечірній Fleur, і "Мельницу" світанкову.
І картини твої більш не будуть зеленими,
Як його очі
Мої вірші не будуть холодними й туманними,
Як Він.
Своїх муз ми полишимо в їх океані мелодій,
А наш світ без них стане нестерпно-спокійним й нудним.
Моїй анархічній пацифістці...
Страница: 1
Сообщений 1 страница 9 из 9
Поделиться12011-07-01 22:39:03
Поделиться22011-07-02 12:31:47
о_О це щось! мені подобається! а-та-та! поезія мого покоління)
Поделиться32011-07-02 13:15:31
Крістін!Дякую велике!))Доречі нарешті ноги добрели до ЛітЗепеліну. Залишилось щоб і руки дійшли))
Поделиться42011-07-02 23:26:12
Круто) Тоді бажаю приємного перегляду і солодкого читання) чекаю відгуків)
Поделиться52011-07-02 23:35:30
хорошо смотрелось бы в качестве песни.
Поделиться62011-07-03 00:08:26
Думаєш?)
Поделиться72011-07-09 08:53:22
аахахх)))
Поделиться82011-07-09 14:06:26
Гарна рефлексія. Дерзай!
Страница: 1


