А ти все слухаєш пустелю,
Милуючись зірками
На дні Старого колодязя
Не вірю
Боже, я знов не вірю
Коли притискає місто
Що хтось переймається вмістом
Наших сердець полохливих
Наших запалених мізків
***
Вважаєш не дуже часто
На ці надщерблені долі
Вони надто швидко гаснуть
Облиш в колодязі зорі
Не гай на них більше часу
Отредактировано Татьяна Дударь (2011-06-23 00:07:45)


