Пані з тоговіччя..
Самотня дощова мольфарка..
Пульсує-ритмує бруківка міста
Під її дірчавими човниками..
Попелясте небо сміється до сліз,
Сонце грає у хованки
(Сумота мармиз дратує його своєю несамістю)..
Гукає-закликає:
"Витанцьовуйте малюнки всесвіту!
Видивляйтеся у дощових бульбашках свої сни-мрії!"..
Похмуро й зневажливо дивляться зупинкові глядачі
(Спотворене видиво - крізь шпарину.
А двері пізнання не наважуються відкрити)..
Самість лякає навіть більше ніж самотність..
Танцюй, Пані, танцюй!..
А всесвіт заспіває у тобі.
Отредактировано Вейлас Хьюн (2011-06-13 18:32:02)
