Вкриваю тіло мурашками думок,
І знову хочу в слово зазирнути,
Пишу, пишу, а все одно з гілок,
Листя летить і падає мені на груди...

Усе незмінно, ніхто не поміняє
Ходу речей. Придумано богами.
Що я-це я, а ти-це ти. Щось добре станеться,
Та як завжди не з нами...

А сплю й уяви вистачає,
Мріять мро щось нове, удари вітру,
Про крила змочені словами,
З якими проти течії дощу летіти...