(супер-мега старый стих)
Душі моєї хвилювання
Як змоги ластівки в закритеє вікно летіти
Не помічаючи розчинених дверей.
Моя душа стомилась від чекання
І спрагла до щирих почуттів
Не помічає посмішок людей.
Не помічаючи нічого,лиш думок циклічні поєднання
В кайдани що скували тіло,
В пов"язку з щільного сукна
Що закрила очі,і тишу що огорнула вміло.
І заховала уночі на кладовищщі
Де немає ні вінків,ні трун
Де завжди світло місяця,
Не гріє ладану вогонь
І дзвін самотніх струн...
(10.11.09 р.)
Отредактировано Янгулова Тетяна (2011-04-27 18:05:25)




