Ти знову десь далеко,
на жаль, блукаєш ти не в моїх снах,
і вітер мрій охоплює здалека,
той вибраний тобою шлях.
Напевно так і мало статись,
і інший вибрали ми орієнтир,
та судорогою зводить серце,
коли почуттів шалений вир,
вертає спогади старі.
Біль сковує твої думки,
і хочеться кричати:"Верни!"
Та погляд твій холодний,
і голос ледве спороможний прошепотіти:"Прости!"
Агонією спогадів,загнаний ти,
і наче зовсім не чуєш мене.
А в повітрі все далі витає "Вернись...."