Свіжість весни

 

Свіжість вітру сполохала мізки

Після сіро-задимлених зим:

Розірвала вікно й занавіски

Та зненацька заскочила в дім.

Освіжила думки і полиці,

В порожнечу накидала слів,

Фон кімнат, що давно уже вицвів,

Розірвала на сотні шматків.

І гукнула на повні легені:

- Пийте свіжість кохання й весни,

Яку вітер і сонце у жменях

У квартиру до вас принесли!

Хай спить

Хай зимове покривало

Собі спить,

Поки радість не настала

Й не гримить.

Поки не пробився в небо

Дух весни

І не чеше її гребнем

Кіс рясних.

Поки промені холодні

І скупі

Бережуть свої долоні

У теплі.

Земле, спи, поки відважна

Міс Весна

Бій веде за неосяжні

Небеса.

Весна

Помарніла і зблідла весна,

Показала свої чорні зуби

Між сухих і покривлених грубо

Її вуст – божевільна краса!

Проковтнула скелети зими,

І назовні з відкритої пащі

Полетіли ворони пропащі

І упали в брудні килими.

Ця весна так благала небес,

Щоб очиститись в їх порожнечі

І набратися сили для втечі –

Не почув її голос хтось-десь.

Підвелась, билась крильми в вікно,

Бо закрили його якісь люди,

Не злетіла, укрилася брудом,

Почорніла. Цвісти не дано.