Бачиш як повільно, але вперто
Нас жене безперервно у бій
Прагнення се рішуче й відверте,
Сей невладний рукам "буревій".

По закутках світових руїн
Кидає доля поганська.
Але в переддень рішучих змін
Ще не вмерла наша хвиля повстанська!

Серед осквернених святинь
І розбитого серця уламків,
Ти хоч мене не кинь,
Не стемни мого існування світанків!

Від змаху твоїх дужих крил,
Які несуть мене понад світом лукавим,
Розвіється піднятий пил,
Що їв очі, вбиваючи барви.

Я не віддам начало і рушій
На суд лжепророцької схизми,
Я наперекір блудниці життєвій
Творитиму кольори свеї призми!

Веред! Вперед! І кожним кроком
Долатиму простори терні й мук.
Я речник люду, з ним я став пророком,
В мені і в нім лунає серця стук!

А ти - мій лад і непорушний стрій,
Союзниця єдина - правота.
І запалився шлях пекельний мій,
І возз'єнався я і ти - моя Мета!