Мовчання золото, це згоди чистий знак,
Але й невизначність і поступу зупинка!
Чи зможеш вмерти тільки "просто так",
Коли для поступу потрібна лиш  іскринка?

Мовчання страх - утеча се коротка…
Рішучістю потрібно відсіч дати!
Чи правда те, що зваблива обгортка,
А що всередині, то й боязнь відкривати?

Мовчання серця можеш розуміти,
Коли собі невладний аж ніяк?
Чи те можливо, щоби спопеліти
Посмів нарешті вічності кістяк?!

Та ні! Не спеплів Фенікса простір -
Земля видніється у нього під крилом!
Як і колись, цей легендарний звір
Творе вже свій - Новітній Органон.

І не мовчить, не криється у втечі,
І страх муштрований в собі уже віками
З душі витрушує - мету бере на плечі,
Кошмари всі щезають під ногами.

А він мовчав, та годі вже мовчати,
А він терпів, що і скінчився лік!
Кінець мовчанню! Мусить заволати,
У переродження продовжуючи вік!

20 листопада 2007 р.