Метелик

Я з вигляду вся така класна,
Якогось химерного крою,
Незвична, яскрава... Та й власне –
Чого б мені бути собою?

Я пила б рубінові мрії –
Боюся упасти у келих.
Хотіла б летіть в сніговії –
Та кепський із мене метелик.

Розкину поламані крильця,
Їх вітер обрубить і кине.
Непросто метелику-жінці
За щастям нестись в хуртовину.

...На келих рубіновий сяду,
В яскраву нечитану книжку
Згорну свої крильця – і рада.
І так просиджу тишком-нишком.