Сонячна сила

З донею ми із садочка до хати
Йшли уже поночі під листопадом.
Темрява впала із неба на місто,
Вкрила будівлі, калюжі. І листя
Кленів та лип ми місили ногами.
Раптом питання почулося: «Мамо!
Мамо! Чому дні коротші помітно?
Більше не сонячні й теплі, як літом?»
«Доню, - кажу я, - бо сонце яскраве
Світло своє цим листкам віддавало.
Жовкли листочки, а сонце марніло,
В нас під ногами вся сонячна сила!»
Й поки ми йшли жовтим килимом кленів,
Всипала ніч іще попелу жменю...