Ти не плач, не кричи
Сонце своє прости,
Сил не хватає і що?
Спадуть крила заснеш глибоко.
І будуть снитись тобі марні для тебе сни,
Снитиметься таємний водоспад твоєї душі.
Ті води глибокі і темні,
В яких похоронений ти.
Ангел блукаючи вночі
Тихо прошепоче: ”Прости”
Та вже для нього запізно,
Бо твоя вода-лід.
Покотилися дрібненькі сльози
По білосніжному його лиці.
„Марно, не плач!” - скажеш ти,
адже опали вже мої крила,
а сон настільки міцний.
Міцніший за камінь він,а ти…
Ти не плач, не кричи, сонце своє  прости!