Падав теплий весняний дощ...
Важкі каплі падали на землю,
Котилися сповнені болем по таких гострих голках їжачка.
Він немов якась душа,
сховався від людей,
Захистився своїми колючками від життя.
Він-моя нещасна душа,
Яка стомилася від небезпек.
Він-немов сірий ангел,
оберігає мій сон,
не даючи згаснути моїй зірці!
Сірий їжачок
і сіра моя душа,
яка каплями стікає в забуття.
І лише падає дощ за вікном,
А на руках твоїх
міцно спить їжачок,
а з ним і моя душа...