Листям першим обсипає
вулиці вкриті серпанком.
Хто я тепер? - себе питаю,
прокинувшись цим ранком.
Потягнуся трохи мляво…
Переддень осінній теплий
сповістить мене ласкаво,
про новий початок вдалий.
Стану я збиратись в путь.
І нехай проводить вітер
і дерева (мідь і ртуть)
Рік минулий розмаїтий.
Я усе живе запам’ятаю,
кожну мить кошлату.
На дозвіллі назбираю
слів, буду ними віршувати.
Колисатиму їх ніжно,
щоб в рядки складались.
Як в житті так дивовижно
події зримувались?
І нема ніяких планів,
і нема спокус лукавих.
Придивлюсь до почуттів,
до думок нових п’янких.
Як не божествити стихії:
вогонь і дощик обережний?
Вони звільнили мої мрії
і дух стрімкий бентежний.

Отредактировано Илорна (2010-09-15 20:28:16)