Чека на мене вістря
Поміж орбіт синхронних,
Думок середохрестя
І долей електронних.

Ним я дереворит карбую
В усі відтінки почуттів.
У блогах, форумах гостюю  -
Безліччю коментарів.

Я хочу їм слова сказати,
Долоні простягаю уперед -
Невпинне море обійняти -
Нехай не буде це секрет.

Існує лиш одна сторінка,
Загорнена у ніч ясну -
Душі моєї оповідка,
Яку  собі я збережу.

Її пароль дев’ятизначний
Одвік надійно захищає
І символ таємничий
Сповіщення моє ховає.