Я пам’ятатиму Тебе...
Надія, марністю шалена,
Ухопить щирості миттєві
В безцінних усмішках небес.
П’янким болючим відкриттям
Нові приваблюють підйоми,
Та жоден шлях ще не знайомий
Краси бентежного життя.
Напругою безмовних мрій
Тримаються світи безкраї
Розкиданих уламків раю
Та непідтверджених подій.
У вдячності за світлий вплив,
Утримуючи рівновагу,
Ніхто не має переваги
При відчаї відсутніх див.
Теплом, дозрілим восени,
Крок змінюється непомітно,
Коли співає непохитність
Простого серця глибини.
Відтоді як існує рух,
Все тисне чорно-білий колір,
Але палає непокора,
Допоки Вибір новий дух
У нескінченності бере.
Зберігши право на відвертість,
В очах старої круговерті,
Я пам’ятатиму Тебе...
Ніч з 28 на 29.07.2010
Отредактировано INFERI (2010-07-30 12:35:46)
