Ця тьмяна велич небосхилу,
Висить над нами саркофаг.
Коли б я мав нелюдську силу,
То, мабуть зрушив би, як маг.

Розширив обрій і простори,
Знання про світ, його красу.
І зрозумів навіщо горе,
Навіщо щастя, радість, сум.

Зірки нам шлють світлини в часі,
Чарують сяйвом, танцем квіти.
Гілля схилилось на терасі,
Колише вітер,- шле привіти.

Зоря пробудить феєрично,
Всю цю симфонію природи.
Ти зрозумій, так буде вічно,
Якщо посієш - рясно вроде.