Вечірня Полтава, то казка чудесна.
Вона зачарує і сповнить думок.
Осяє твій шлях ніби зірка небесна
І вкаже куди класти нинішній крок.

Із нею я світом одним переймаюсь,
Вона знов пронизує тіло моє.
Я чую твій дух та із ним поєднаюсь
Скажи, чи для мене лиш місце тут є.

Алеї то ніби артерії в тілі.
Альтанка то знають всі серце твоє,
Які ж бо сини є у тебе умілі,
Їх божою ласкою доля проллє.

У затінку липи чи грізного дубу,
Усі подорожні відраду знайдуть
І люди котрі постають перед шлюбом
Завжди по таренах найкращих ідуть.

А кожен та й знає, що місто Полтава,
Духовна столиця вкраїнських земель,
Нескорена, вічно зелена, яскрава,
Її аромат поглинає, як хмель...

Отредактировано Ігор (2010-07-16 14:20:54)