Зачини мене у лікарні. Я блукатиму. Коридорами. Кімнатами. Стелями. Думок пустелями. Пастеллю намалюй мене. Хвору і бліду. У страшній нічній сорочці. Залазь під неї пальцями. Повільно. Вільно-вільно. ВІЛ не мій діагноз. Що ти?! Байдуже, що у цій лікарні померли всі. Крім двох. Мене. І мого лікаря. Познайомся. Місіс Дрім. Любить драм і непевний дрінк. Ночує на дахах хмарочосів. Має довгі, красиві ноги. Мої вітання Зіґґі Фройду. Фройлін, власний Фромм from mine. Себто моя лікарка. Чарівна естонська жінка. Лікує мене новинами. Про твої часті утечі. Хапаю тебе за руку. Пускаю. У sky. Падаєш. Тиснеш в обійми. Ридаєш. Кричиш про лілею. А де я? Хлопчику, де я? У шпиталі чужого міста. Звісно, тісно тут, тісно. Ти ж знаєш мої пігулки! Ти маєш мою мікстуру! Дура! Вливай її у мене літрами. Роздирай і закачуй у горло. Врятуй же мене хоч раз! А потім штампуй моє тіло. По стінам. Сходам. Цеглам. На собі. У собі. Для себе. Забирай мою хвору душу. Душевно хвору душу. У душ. Облий окропом рани. І суши їх своїм повітрям. Я віддячу майже собою. Сувої своїх суворих ранків кину тобі під ноги. Чи зв'яжу й покладу у руки. Поцілунком паду на плечі. Лелечі хлопчачі плечі. Чи вже і такі хлопчачі? Ароматом вкрите літо. Місіс Дрім готує білок. У лікарні вікна виходять на Південь. Я бачу твою спину. День.

Отредактировано caЯЯioN (2010-06-22 16:54:43)