Це починає завдавати біль,
Тому настав час рішати
Тобі для самої себе: в чім
Вся суть і що чого варте.
Не потребуєш моїх порад.
Я краще архетипу.
Я хотів загнать тебе в ряд,
У шаблон стереотипу.
Рахуй години на стінах,
Відчуй повільність часу.
Ці звуки у шпаринах -
Тиск моєї маси.
І твої дурні ідеяли
Шаманять у голові.
Хто, серафим чи диявол,
Коханець твій, візаві?
Втомилася і програла,
Зла, невдоволена жінка,
Пручалася і горлала...
А я не на завжди, я ж тільки
Підстрелю тебе на світанку
І ти впадеш із неба
Дощем мені в філіжанку.
Я вип*ю тебе. Так треба.
(28.05.10)

.
. 


