Прости мені, колись, якщо зумієш,
   Сльозу й вуста, прокушені до крові.
   Немає, і нічого тут не вдієш,
   В твоєму серці місця для любові.

   Прости мені, колись, якщо зумієш,
   Що я не став таким, як ти хотіла.
   Холодним сонцем душу не зігрієш,
   Гарячим, спалиш лиш поверхню тіла.