відстань між мною 
і останньою зустріччю,
як і відстань між мною
і майбутньою зустріччю,
змінюється в залежності.
швидкість впливає на час,
але час узурповує швидкість,
час узурповує час,
бо час – узурпатор часу.
він прикріплюється до тебе при народженні, 
прослизає всередину 
разом із першим вдихом,
і протягом усієї відстані
узурповує тебе
починаючи з легенів,
доки не стане зовсім важко дихати.

і зараз, усвідомлюючи трансцендентність сутності життя,
я – це той самий я,
тільки тепер
я – це нечастинна частина
всього сущого під назвою Все,

я приходитиму у твої сни
так, як колись приходили твої листи
на мою електронну адресу
і я видаляв їх
плутаючи слово Смерть зі словом Спам, 

не змінений у своїй суті
я продовжую сидіти під цим згасаючим ліхтарем, 
я – екзистенція,
котра впала на мене
тінню першої різдвяної ночі
планети під назвою
ПерезрілаЛіхтарнаЛампа
ЩоЧекалаМоєїПояви
наче яблуко, що колись
чекало на когось іншого.

ти й досі смієшся
твій сміх лунає у моєму ледь освіченому тілі
проте, я знаю – це світанок. 
і хоч твій сміх ще гулко злітає з вуст 
я не відчуваю його всередині тебе.
що сталось? 
я чую твоє затиснуте відчаєм серце…

світ ще живий,
а отже,
світ – це правильне місце.