"Діти війни" - яка жахлива проза!
Ви дорослІшали під звуки бомб,
Сміялися завжди лише крізь сльози
І рвалися в життя, як рвався в тілі тромб.
Ці очі бачили не сімдесят, а двісті зим.
Ці руки гралися чекою від гранати!
Мій дід колись всьому полку був син,
І як любили його ті солдати!..
"Діти війни" - брехливі і сумні слова,
Стерильно розповсюджені між нами.
Немає у війни дітей, бо у огня
Не може бути ступеня "цунамі"!