знаєш що, не моя розумна, вродлива дівчинко?
ти вважаєш мене сильною і талановитою...
а я щоразу, як побачу її з кимось іншим, - близько, -
вниз по куткам, напиваюсь горілки, ріжу себе бритвою...

думаю тільки одне, - скоріше б доповзти додому!
там є інтернет, ти, ліжко, ковдра, м'яка іграшка...
а ще є коньяк, розпочатий ще вчора... зроду
б не подумала, що буде ще гірше, гірше і гірше...

але знаєш, не моя розумна, вродлива дівчинко?
ти єдина, яка це все витримує і якось розуміє...
я приїду до тебе, - поп'ємо пива з горішкаи...
і ти зрозуміш, що "сильна, нічого не вміє..."

так і буде.