психоз
весняний авітаміноз
сара кейн в мені
душа у вині
в солодкій рідині
шукаю відради
від зради
себе гвалтую
час марную
біль тамую
все марно
в голові хмарно
від думок втечеш
лише на час
який згас
ця крапля остання
самоспіткання
сльоза кришталева
стікає беззвучно
я королева
вродлива і штучна
малюю вікно
аби відчинити
а ключ у душі
глибоко заритий
і сон не насниться
дурниця
і якір забуто
скрута
замовкли молитви
на полі битви
і богом проклята
стята
голова
в руках кропива
мрії забуто
збуто
Я отрута.