Я іноді знаходжу твій жеже,
Ти завжди пишеш про свою Надвічність.
Ти іноді ковтав мої драже
І мандрував затьмареним узбіччям.

Прощались ми на темному шосе,
А зустрічались потягами в Схід.
Я - лялька вуду, щось мене несе
Розбитися об твій померлий лід.

Я в Сонце клала бісер для краси,
Я Єремію підпалила смутком.
А ти мені навзаєм віддаси
Мої коштовності вологим жмутком?

Я - вже зів'яла скандинавська квітка...
Ні! Я - червоний шовк на твоїх ранах.
Я так (!)  люблю тебе, та зовсім зрідка...
Й не відображусь на твоїх екранах.

(16.02.10)

Отредактировано caЯЯioN (2010-02-25 17:43:10)