Котяра – знаний ловелас
На весь котячий двір,
І не одна вже повелась
На муркіт його слів.

Комусь кохання обіцяв,
Кому мишей ловив –
До киць він справно залицявсь,
Тож всіх котів бісив.

Нарешті, погляди косі,
Як блохи, довели:
Котяра за підручник сів,
Але до голови

Не йде йому наука та –
Вимова, словотвір.
Складна для всякого кота
Ворожа мова псів.

Тоді учитися пішов
Собачої брехні
На курси іноземних мов
В сусідньому дворі.

Півроку все старанно вчив:
Граматику, слова,
Допоки не упала в зір
Студенточка нова.

І тут пішло все шкереберть,
Думки про неї лиш,
Утратив сон спокійний геть,
І не полює миш.

В уяві милий силует
Як сургучем застиг,
Щодумки – все її портрет,
Хода, постава, сміх.

Такого на віку своїм
Котяра не знавав
І сам на дивину собі
Назавжди покохав.