Я навіть не згадаю, як все почалось.
Але, напевно пам'ятаю одне:
Я сиджу із втраченим обличчям.
А ти грієш, як добро не земне.
Шпалери жовті - в раз стали золотими
І мокрі руки замінилися сухими.
Я добре відчуваю сум твоїх очей,
Ти може щось про себе шепотіла,
Ховаючи обличчя у руках.
А потім чарами варила.
Вершкову каву трьох моїх ночей.
Де я тебе ніяк не упіймаю.
Хоча навіщо клітку відкрівати?
Лети та знай, що я тебе чекаю.
На сірому балконі.
Я просто з іншої палати.
У тебе є повітря і гарні, сумні очі.
У мене процедури і сестри і медбрати.
Та ти н відлітаєш і я,
Сиджу в нірвані,
Де нас є тільки двоє.
Ми може і пірнаєм,
В екрани з головою.
По різні боки інтернет-реалій,
Ти будеш магнум,а я буду калій.
Ми є живі,тому і відчуваєм,
Як по небу пливе тиха ніч,
Може й важко,
все одно подолаєм,
ту дорогу, разом, ясна річ.
Серед ночі я раптом прокинувся.
Будем чаєм із трав зігріватися.
Я на підвіконні посунуся.
Будемо зорями милуватися