Він упав. І по його серцю
Цілий світ протупав за хвилину.
Розтоптав той світ милу картину,
На якій Він малював свою родину.
Лікувався коньяком і роботою,
Чіплявся за життя, бо відчував – треба,
Знав: хтось почепить і його зірку на небо,
О четвертій ранку потягне на греблю.
Спить чуйно-чуйно, як звір
У розпал сезону полювання.
Заплющує очі, шукає бажання...
На серці – чекання. Під серцем – чекання.
Чекання.

Отредактировано Вселенная (2009-12-27 13:39:01)