Скінівська лірика (Заводний мандарин)
.

Дні минають за днями
Тисячі
             Проходять
                                 Мимо
Їх не хвилює творчість
Кохання
               Революція
                                   Тіло
Колесом історії,
                            гусеницями панцирників
заскочені панікою вихідців з Пакистану
Без пам’яті,
                      без відчуття міри,
але з піднятим прапором
червоним,
                  блакитним,
                                    сірим.
Ковадлом по пальцях –
                                  Плоскогубцями нігті геть
Вошей кровопивець,
                                    Тарганів
Не дихлофосом –
                              Ми проти еволюції!
Лише негайні зміни.
Скинути,
                заперечити,
                                    вбити з півслова.
У відповідь каменюкою по пиці.
Тремтячою рукою,
                                спускову ланку.
Базікання,
                  Безжалісне хлюпання –
Дощовим вогнем.
Ніжніше
                Поцілунку –
Падають,
                       віконні шибки
Які наші роки
                        Навіть у морзі –
Так і що
              Життя там де сни.