Як  наполегливо  Ти  змінюєш  мене,
Втираючи  мені  в  обличчя  сльози.
Відрізавши  від  серця  дороге,
Змінивши  в  ньому  стару  огорожу.

Так  боляче,  бо  Ти  ламаєш  те,
З  чим  я  жила  весь  час,  рвучи  свободу,
Та  перші  зморшки  –  від  тої  свободи,
Коли  тобі  дозволено  усе.....
Воно  в  кювет  життя  моє  несе
В  брудних  руках  де  знівечені  долі!!!!

Мої  думки  мов  вічності  розрив,
Щось  хаотичне  і  безцеремонне,
У  всіх  свій  шлях  і  врешті  рецидив  – 
Повернення  до  старої  дороги,

Щоб  зрозуміти,  що  в  мені  снує,
Бажання  стати  трішечки  інакше,
ТА  НІ,    змінити  докорінно  ВСЕ
Й  не  плакати  від  тяжкою  утрати

Свого  старого  грішного  життя,
Яке  згризало  стелю  наді  мною,
Воно  як  лихоманка  підрива
Імунітет  душевного  покою.

Ти  змінюєш  мене,  це  просто  шок
І    від  усіх  звучить  стільки  погроз!!!!
Від  серця  мОго    замінив  замОк, 
А  ключ  до  нього  –  це  Ісус  Христос.

(16.04.2009)