ти носиш у червоній валізі
своє тепле, аж гаряче, минуле:
пам'ять і фобій візи,
книжки і депресій відгули.
поміж набитих вокзалів
ти прешся з валізою в потяг,
штовхаючи маргіналів,
здіймаючи нею протяг.
ти їдеш новими містами,
а виходиш завжди на зупинці
спогадів і віршами
наповнюєш їй криниці.
ти носиш валізу як прапор,
вона час від часу говорить
до тебе як п'яний оратор
раптово крізь дивні простори.
ти чуєш валізу крізь пісню,
ти бачиш валізу крізь сни.
їй вже у тобі затісно
чи не влазиш у неї ти...
25. 11. 09, щойно

+1 !!!




).
Скорее всего, этот стих подходит конкретному человеку и нужно знать ситуацию. Оторванным я его не чувствую.