Споглядав Її величність:
Аристократію блідої шкіри,
Що кольором тотожна пір‘ю
Янголів православної віри;
Її осінньо-зелені очі
Туманом ховали душу;
І довгі вії, за якими
Розгледіти Її мушу;
Губи японського типу
Тонкі і темні як сам Світ;
Їх ціЛУють чорні пасма
(Цю чернь не здола‘ порух літ);
І криваві ґотичні корсети;
Крижані дотики білих рук;
Таємничий шепіт і запах;
Улюбленої скрипки звук...
І я Її любив. Як вампір
Висмоктував усі частки,
Щоб споїтися нею по вінця
І безсмертя лишити на згадку.
А Її було більше ніж мене,
Тож Вона, а не я, вампір...
Я споглядав Її величність
І бруднив віршами папір.
(19.10.09)
