Ти знов мандруєш іншими жінками
Чи друзями, які тебе вкрадають,
А я вивчаю філософію вінками
На кладовищі відчаю від чаю.

І хтось мені лишає шарф на згадку
Улюблено-картатий як душа.
цей хтось так хоче нашивати латку
Твоїй самотності і вгості поспіша.

Цей хтось - не я, тому ти щиро рада
І відчиняєш двері століттям наперед,
Щоб вчасно зустріти солодку надрозраду,
Криєш стіл і дістаєш англійський плєд.

Я загортаюся у шарф того, хто поруч
Із тобою й тримає твої мрії.
Ти впевнена, що вже знайшла опору,
Яка не дасть упасти сльозі з твоєї вії?

(20.10.09)