Я не носитиму вас більше на руках,
І лиш повітря Вашим запахом сповите
Нам нагадає про невпинно сліпий час
І вираз Ваш обличчя гордовитий.
Ви думали,що я відкрив Вам світ,
Хоча кохали Ви чужії очі,
І почуттів той вир і срімкий зліт,
Ви обірвали віями густими ночі.
А я себе виню лиш за одне,
За те,що я не встиг схопити
Тебе за руку у останню нашу мить
І все життя з тобою за ту мить прожити.
Ти дякуєш мені у кожному рядку
Того листа,що став мені,як вирок,
І всюди,де б я не ішов
Я згадую той лист протертий поглядом до дірок.
Я знаю,що здійснити твоїх мрій я вже не зможу,
І в Барселону вже тебе не повезу,
І в нас не буде щастя дітей мати,
І  в світ я на своїх руках тебе уже не понесу.
Бажаю Вам зустріти мить
В якій Ви будете щасливі,
І не подумайте її Ви відпустить
В бурхливому чуттєвому пориві.
І зайте,Ви для мене-над усе,
Життя,кохана,друг і мрія
І маю все залишити як є,
Щоб знов піднялися до неба вії.

Отредактировано Светик-Семицветик (2009-10-31 20:05:58)