Твій біль, мій сум, чиєсь сумління
вкривається помітно тінню.
Я йду- на зустріч тисячі примар,
мої думки чужі вкривають за шаром шар
за шаром шар
за шаром шар...
Я вже не бачу і не відчуваю,
Чи я помер, чи тільки помираю?
Всі відчуття в сірому розчиняю,
разом з примарами і я зникаю
і я зникаю
я зникаю....
Де ж гостре відчуття, що є пасткИ?
Мільйони нас зникають внікудИ.
Одне й те саме - сіра мілина
А на Землі залишилась сама пітьма
пітьма
пітьма???
Он йде на зустріч яскравий оберіг,
мершій сховаємо його ми від усіх.
І от мій біль, твій сум, його сумління
Вкривається брудним лушпинням.
Эй, закурить не будет?
Куда пошел?
Отредактировано Эшка (2009-10-28 17:00:19)

)

