Дон Жуана взято на приціл – дівчата озброєні і вже прийняли рішення: дізнатись правду за будь-що. Озброєні перехоплювачами СМС , а також чутками своїх подружок та своєю інтуїцією, вони будуть йти за ним по місту, беручи його слід проти вітру і втрачаючи його на автобусних зупинках.
В мить прийняття рішення вони переповнені рішучістю битись до останнього аргументу або накладного нігтя – це у них в крові. Вердикт винесено і жертва обрана.
Дон Жуану не пощастило, йому вже не вийти живцем з цієї гри. Траєкторії маршрутів дівчат, що жадають помсти, затягуються на його шиї дуже міцно… все ближче, все ближче…
Дон Жуан не знав, що ЛЮБОВІ нема… Він знавав любов, але шукав єдину ЛЮБОВ, натомість отримував кохання – палке і швидке – як багаття.
Він знав, що це – кохання, але шукав ЛЮБОВ. Таку віру і затятість можна було б прийняти за хворобу… хворобу душі.
Єдиний вихід – змішатись з сірою масою «індивідуумів», розтанути в натовпі, але це не його стиль. Він наївний, тому і вірить у “Happy end”. Він витратив чимало зусиль і часу, щоб жодна з них не здогадалась про існування іншої, їм не можна завдавати болю…
Дону Жуану сьогодні випустять тельбухи прямісінько на бруківку, накладними нігтями.
Потім, жартуючи і сміючись, дівчата підуть в бар пити пиво… за знайомство.

P.S:
коротко… вважайте це за ескіз, зразок мого переконання…
чи має він майбутнє, тобто продовження?

Отредактировано blok-ivan (2009-10-25 01:08:57)