Я знаю, Ви граєте зі мною театр,
В якому безліч масок ловить пил.
І Вашій грі я вірю, і на сцену виходжу
З тюльпаном чи букетом жоржин.
Вашого автографу жадають повнолітні,
А в мене вже списані Вами усі руки.
Ви губитесь в гримерці фанатами і пивом,
А я вірно кидаю свій номер в Ваші брюки.

Я споглядаю Вас тихенько з-за кулісів,
Тримаю на думці сотню компліментів,
Штовхаю шанувальниць, вбиваю кавалерів
І додаю до одягу яскравих акцентів,
Аби Ви помічали мене з юрби глядачок.
Я б мала за щастя тримати Ваші пальта,
Лити шампанське, лестити портвейном,
Співати Бутусова й не цитувати Канта.

А Ви кохаєтесь з елітою міста!
А Ви приймаєте джазові таланти!
А Ваша родина – арійське коріння!
А Ваше оточення – кокс і протестанти!
А в мене квартира у спальнім районі,
Зелені очиці й каштанові пасма,
Наївна душа й дорогий стільниковий,
Про Вас і театр римовані гасла…

Я знаю, Ви граєте зі мною театр
Розкуто, безжалісно і безкоштовно.
Я Вам аплодую, ковтаючи сльози
І годі надіям плекатись стосовно…

(4.10.09)