Я казала тобі, що ти розстрощив  моє серце?
   Там залишив багато ран, слідів.
       Багато тріщин.
Багато страшних снів,
                           що наснилися мені вперше...

Я казала тобі, що знайшла спосіб,
                               його заклеїти знову?
               Навічно...напевно...
Тільки серце це стало настільки скованим,
                       Що вернутись туди ти не взмозі.
                Даремно!

Я казала тобі, що воно житиме?
Майже так само як до того,
                                дня прощання...?
Тільки воно вже не віритиме.
                        І не любитиме.
Воно стерло з архіву  слово "кохання".

Я казала тобі, що в мене лікар є?
Він лікує мені серце, душу...
                        Кожен день, кожну мить.
Він врятує мене.
                    Я знаю.
                           Мусить.
...Димедрол.... у крові бурлить...

Я казала тобі, що я не плачу,
               як плакала тоді щоночі, щодня..
         Більше ніколи!!!
Паро днів- і усе пробачу...
   Це життя...
В ньому більше немє місця
        Ні тобі... Ні болю...