* * *
Спинися, Парісе, навіщо тобі
Ця примха спокуси для вій Афродіти?
Щоб спокій втопити в лихій боротьбі
І попіл жадання розвіяти в світі?
Невже тебе кличе звитяги сурма
У час, коли доля шляхи обступила?
Адже попереду нічого нема,
Крім вироку помсти для гніву Ахілла.
Спинися, Парісе, сліпої божби
Не досить, щоб вийти живцем із легенди.
А для невблаганної серця лічби
Замало принад чарівної Гелени.
Іще непорушно стоїть Іліон,
Ахейці на власні знемоги запали.
А твій осоружний і хтивий полон
Сплітають богині земної опали.
...
