ВОНА:
           Дзвінок будильника. ЇЇ рука тянеться до телефону, щоб вимкнути його і мати ще 10 хвилин майже спокійного майже сну (Думки про нього...) Ще один дзвінок і вона розуміє, що справді пора прокидатись. Відкриває штори. Відкриває вікно. Вдихає повітря. Свіжість... Люди уже спішать на роботу і вона знову подумки радіє, що робочий день в неї з 9-ї. Холодний душ. Чашка зеленого чаю на кухні за ранковою розмовою подружки. Трошки шоколаду. Трошки макіяжу. Трошки музики. Трошки танців перед дзеркалом з феном під час сушіння волосся. І ось уже годинникова стрілка опиняється надто далеко для того, щоб не запізнитись на роботу. Вона поспішає...(Думки про нього...) Старе місто. Знову переповнений транспорт. Знову хтось стає на її сині туфельки. Знову думки про те, як дотягнутись до телефону. Сідає біля вікна. Чорні кнопочки швидко набирають "Сонячного тобі сьогодні дня, Коханий...!Цілую)))". (Думки про нього...) Робота. Чашка кави (2 л.кави, 2л.цукру). Весь офіс в ароматі... (Думки про нього...) Знову робота. 40 дзвінків в день. Десятки чужих голосів, десятки чужих настроїв. Набридло... Вона дивиться на годинник, щоб по скоріше вийти на обід, щоб зловити останні теплі промінчики вже майже холодного осіннього сонця. Літо промайнуло так швидко... Ностальгія. Легеньке відчуття втрати чогось, що і так не належало їй, але що вона має відпустити. А вона ніколи не любила відпускати тепло... (Думки про нього...) Закінчення робочого дня. На годиннику 17:00. Це вже не день, але  ще не вечір. Справи. Вона біжить (в банк, пити каву з друзями, на танці чи ще кудись). Вечірня маршрутка... Відчуття спокою... Вона сидить біля вікна. Маленькі кнопочки набираюсь "Думаю про тебе..." Дома... Душ. Новини. Кіно. Відпочинок. Паро сторінок книжки  перед сном.  (Думки про нього...) Дзвінок. Потік теплих слів, ніжності і турботи. Посмішка. Щастя... Сон... Думки про нього... Сни ...про нього...
ВІН:
Прокидається без звуку будильника. Поспішає на роботу. (Думки про неї..?) Тисячі справ. Постійні дзвінки телефону. Розмови. Справи. Документи. Поїздки. Зустрічі. Корки в великому місті. (Думки про неї...?)Обід. Дзвінок. Паро приємних слів. Розмова. Знову поспіх. Знову робота. Вечір. Великий кабінет. Комп'ютер на пустому столі. Документи... Він повертається додому зовсім пізно, зовсім сам.(Думки про неї..?) І перед сном бере в руки телефон, щоб почути її голос. Потік теплих слів, ніжності і турботи. Посмішка. Щастя. Сон. (Думки про неї..?)Сни... Про неї...?
ВОНИ:
Вони познайомились так недавно... Знають одне одного декілька тижднів. І в обох таке відчуття, що знають вже цілу вічність. Але вони так далеко одне від одного. Два різні міста. Тисячі різних людей щодня. Десятки різних друзів. Що їх поєднює? Думки. Думки одне про одного, хоча вона насправді не знає чи думає він про неї коли їде в машині, коли іде на роботу, коли п'є чай. Вона не знає який він буває звичайного буденного осіннього ранку, не знає з якими думками прокидається, не знає який він, коли він дома, не знає який, коли він на роботі. Не знає який чай він любить зранку, не знає в якій годині він засинає. Не знає майже нічого. Але відчуває його. Відчуває так сильно, як ніколи нікого не відчувала. Вона відчуває, коли йому погано і знає, коли він відчуває себе щасливим. Вона хоче дарувати йому це щастя.  Вона хоче дізнатись про нього більше. Він хоче так само. Вони щасливі. Коли разом. Коли в інших світах. Вони знають, що вони є одне в одного. Вони щирі одне з одним. Вони справжні. І все це відбувається насправді, хоча обом це нагадує диво. Обом здавалось, що так просто не буває. А так сталось. І їм обом хочеться це зберегти. І вони збережуть. І дізнаються одне про одного ще більше. І просто будуть безмежно щасливі... Дива бувають!!!