Вона поверталась додому...Під ногами холодний асфальт...Над головою холодне небо...На руках холодні рукавиці...В маршрутках холодні люди...Багато "холодних" друзів...А їй було не холодно!!!Вона просто не відбувала холод.Вона йшла і дивилась на асфальт.Повз неї,мабуть, проходили люди.Мабуть вдивлялись в її холодні очі...Та що вони могли там побачити...Вона і сама там нічого не бачить.Навіть холоду.Нічого.Вона просто йшла і дивилась на асфальт.Була не весела, і не сумна,не щаслива і не нещасна.Їй не хотілось плакати чи сміятись,їй не хотілось думати.Для неї в той момент нічого не мало значення.Були лише вони:вона і асфальт...А все інше залишилось в минулому,за її спиною,вже пів години тому...А зараз вона йде...Додому,здається...Пити солодкий(гіркий)чай...Дивитись кольорове кіно в чорно-білих тонах .. Без звуку...Просто їй сьогодні нічого не хочеться...Ні кольорів,ні музики,ні дружби,ні любові...Бо й душа у неї сьогодні кольору асфальту...